- зіниця
- -і, ж.1) Отвір у райдужній оболонці ока, крізь який у нього проникає світлове проміння. || розм. Райдужна оболонка ока.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
зіниця
Смотреть что такое "зіниця" в других словарях:
остров'їниця — остров я/ниця, і, ж., зах. 1) Стовбур із сучками, вбитий нижнім кінцем у землю; на сучки накида/ють сіно для просушування. 2) Копиця, в яку складають для просушування снопи конопель … Український тлумачний словник
надбрамна дзвіниця — надбрамна церква (дзвіниця) Споруда храму або дзвіниці, що зводились над вхідною брамою до монастиря. У Київській Русі надбрамні церкви увінчували парадні в їзди до столичних міст (приклади: Золоті ворота в Києві та Володимирі на Клязьмі) … Архітектура і монументальне мистецтво
сестріниця — Сестріниця: донька сестри, небога [20] донька сестри [VI,VII] … Толковый украинский словарь
сестріниця — іменник жіночого роду, істота дочка сестри діал … Орфографічний словник української мови
дзвіниця — і, ж. Вежа для дзвонів на церкві, при церкві або окрема будівля з дзвонами … Український тлумачний словник
сестріниця — див. сестрениця … Український тлумачний словник
дзвіниця — 1. Споруда у вигляді башти або стінки з прорізами для розміщення дзвонів (порівн. бефруа, гарізенда, гірландина, кампаніла). Може бути окремою будівлею або частиною християнського храму, здіймаючись над його стінами або нартексом. Д. у вигляді… … Архітектура і монументальне мистецтво
дзвіниця — [дзв іни/ц а] ц і, ор. цеийу … Орфоепічний словник української мови
зіниця — [з іни/ц а] ц і, ор. цеийу … Орфоепічний словник української мови
дзвіниця — Освячена споруда, де розміщені церковні дзвони … Словник церковно-обрядової термінології
